Ілюзорний моноліт » Медиавектор. Независимое информационное издание
Контакты: mediavektor.org@yandex.com
 |   |  Обратная связь

Опрос

Loading...



Календарь
«    Август 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031 


 
 

Ілюзорний моноліт

24-07-2009, 15:36 | Новости, Мир
Ілюзорний монолітКомуністична влада Китаю доклала чимало пропагандистських зусиль задля того, щоб увесь світ і самі китайські громадяни повірили у беззаперечну монолітність своєї нації. З часів Культурної революції (1966 - 1968 роки) ідеологічна машина режиму невтомно культивувала на рівні масової свідомості поняття "єдиного китайського народу". Але періодичні спалахи насильства в Тибеті та Сіньцзяні, а також ренесанс локальних ідентичностей вказують на примарність ідеї національної уніфікації в Китаї.

Сепаратизм чи локальний хаос

У китайському образі економічної потуги, що сходить на світову вершину, вправно заретушовані темні сторони життя Піднебесної: хронічні соціальні негаразди, масова бідність й сепаратизм у Сіньцзяні, Тибеті та Внутрішній Монголії. Про потяг етнічних меншин до незалежності китайські комуністи воліють зовсім не згадувати. Коли 5 липня в столиці Сіньцзянь-Уйгурського автономного району Урумчі зчинився лемент і розлючені уйгури трощили на своєму шляху все, що хоч якось пов’язано з ханьцями (етнічними китайцями), офіційна влада одразу вказала на локально-етнічний, а то й суто соціальний характер зіткнень.

Цікаво, що іноземних журналістів допустили до місця подій, чого не було в березні 2008 року під час масових заворушень у Тибеті. Тоді влада повністю закрила бунтівний район для світу. Сьогодні китайській політичній верхівці вкрай важливо, щоб ескалацію насильства в Сіньцзяні у світі не сприймали як відлуння постійної боротьби уйгурів за розширення своєї автономії, а то й незалежність. Офіційні медіа всіляко наголошували на минущості й локальності дій уйгурів. Але насправді ситуація значно складніша.

Уйгури - це стародавній тюркомовний народ, що сповідує іслам. Вони є носіями давньої і багатої цивілізації. Культурно й ментально цей народ значно ближчий до казахів, киргизів і турків, аніж до китайців. Пращури сучасних уйгурів заснували свою першу державу ще в ІІІ столітті до нашої ери. У середньовіччі створені уйгурами каганати контролювали значні території в Центральній Азії. Свою експансію на землі уйгурів ханьці розпочали у ХІХ столітті, а в 1949 році Китайська Народна Республіка остаточно встановила свій контроль над Східним Туркестаном, або Уйгурстаном.

Уйгури стверджують, що відтоді понад 400 разів повставали проти китайської влади. Своєю вона для них не стала, та й не могла стати. За традицією, що склалася в комуністичному Китаї, головною владною фігурою в автономних районах є призначений центром секретар регіонального комітету Компартії. Він завжди є етнічним китайцем, який походить з іншого регіону країни. В управлінсько-адміністративній ієрархії району провідні позиції здебільшого належать теж етнічним китайцям.

Газ, нафта і ядерний полігон

Національно-визвольний рух уйгурів організаційно оформився лише на початку 1990-х. Найбільшим його досягненням було створення у 2004 році Всесвітнього уйгурського конгресу (ВУК), який поставив собі за мету боротися за розширену автономію мирними методами. Того самого року в США був сформований "Уряд Республіки Східний Туркестан у вигнанні", який прагне здобуття уйгурами цілковитої незалежності будь-якими методами. Обидві ці організації, попри всі свої амбітні гасла та моральну підтримку з боку деяких західних політиків, залишаються маловпливовими, а їхня діяльність млявою. Тому звинувачення їх у підбурюванні китайських уйгурів до насильства видаються безпідставними. На відміну від тибетців із Далай-ламою сьогодні уйгури не мають єдиного загальнонаціонального лідера, чий заклик до боротьби справді міг би бути сигналом до дії. Китайські можновладці прагнуть покласти відповідальність за всі біди на Рабію Кадир, у минулому ділову жінку, яка сьогодні живе в США й очолює ВУК, однак вона насправді не має реального впливу на уйгурів.

Те, що уйгурські організації послуговуються топонімом Східний Туркестан замість Уйгурстан, не випадково. На сьогодні Сіньцзянь - це багатонаціональний район, де уйгурів менш ніж половина населення, а ханьці чисельно майже дорівнюють їм. Починаючи з 1949 року Китай планомірно китаїзував Сіньцзянь, переселяючи у район сотні тисяч ханьців з інших регіонів країни. Змішані шлюби, асиміляція молоді, яка переселялася із сіл до міст, потужні інфраструктурні проекти, покликані інтегрувати район у Китай, - усе це зрештою слугувало китаїзації Східного Туркестану. А крім того, є ще дунгани, казахи, монголи тощо. Сьогоднішнім борцям за самовизначення уйгурів доводиться миритися з тим фактом, що стараннями китайських комуністів Уйгурстан більше не належить уйгурам.

Китаю вкрай потрібні природні багатства регіону. До 80% корисних копалин Китаю зосереджені в його автономних районах: Сіньцзяні та Внутрішній Монголії. Перший славиться своїми покладами нафти й газу, другий - газу й вугілля. Це колосальна ресурсна база, що є життєво важливою для підтримання нинішніх темпів економічного зростання Китаю. Крім того, саме автономні райони використовували для екологічно небезпечних проектів. Так, саме на території Східного Туркестану на озері Лобнор китайці починаючи з 1963 року здійснювали ядерні випробовування. Після перших вибухів поміж місцевого уйгурського населення було зафіксовано різке зростання захворювань на рак легенів та печінки.

Повсюдність соціального

Водночас Китай зробив чимало для економічного розвитку своїх автономій. Так, міські мешканці Сіньцзяню на придбання продовольства тепер витрачають 35% своїх доходів, тобто вони стають заможнішими. Хоча не слід забувати, що поміж них часто переважають ханьці, тоді як уйгури проживають переважно у сільській місцевості.

Більшість етнічних зіткнень у Китаї мають соціальні передумови. Наприклад, ескалації насильства в Урумчі передував конфлікт між уйгурами та ханьцями на фабриці іграшок у південній провінції Гуандун. З початком економічної кризи на півдні Китаю було закрито десятки таких фабрик. Робота на них дає не лише гроші, а й житло. Молоді робітники живуть у фабричних гуртожитках та комуналках, тому конкуренція за робочі місця на таких підприємствах украй жорстка. Етнічний чинник у таких випадках відіграє другорядну роль, адже конфлікти виникають і всередині ханських громад.

"Незадоволення, яке виявляють ханьці, й те, як влада наводить порядок у суто китайських провінціях, мало у світі кого цікавлять. А ось якщо це трапляється в Синьцзяні або іншому національному районі, одразу виникають проблеми національного розбрату, національно-визвольної боротьби та сепаратизму", - розповіла Клара Хафізова, відомий синолог, директор Інституту казахської історії та цивілізації. Таким чином, китайський моноліт підважують не тільки конфлікт етнічних ідентичностей, а й соціальні негаразди.

Тибетська рана

Конфлікт в Урумчі виник через півтора року після не менш масштабної ескалації насильства в буддистському Тибеті. Східний Туркестан і Тибет мають глибоке цивілізаційне коріння, багаті релігійні традиції і духовність, обом їм незатишно в комуністичному атеїстичному Китаї. Обидва регіони зазнали планомірної китаїзації, зокрема через інфраструктурні проекти, що, з одного боку, сприяють економічному прогресу регіонів, а з іншого - розмивають їхню ідентичність і культуру. В березні 2009-го Тибет відзначав 50-ту річницю свого невдалого повстання проти китайської влади. Духовний лідер Тибету у вигнанні Далай-лама назвав п’ять десятиліть перебування свого народу в складі Китаю "часом невимовних страждань, часом, за який тибетці пройшли крізь пекло". Порівняно з уйгурським тибетський національно-визвольний рух є значно краще організованим, скоординованим і відомим у світі. А головне - він має єдиного авторитетного лідера в особі Далай-лами, який на сьогодні домагається лише розширеної автономії Тибету в складі Китаю. Проте китайська влада навіть ці помірковані пропозиції відхиляє як "спробу добитися фактичної незалежності".

З-поміж автономних районів Китаю із сепаратистськими тенденціями найменш проблемною є Внутрішня Монголія, не в останню чергу завдяки успішній політиці китаїзації. На сьогодні монголи становлять лише 17% населення регіону, тоді як ханьці - 80%. За кордоном є сепаратистські угруповання монголів, які ставлять на меті відокремлення Внутрішньої Монголії від Китаю, проте активної діяльності вони не ведуть.

А ось проблеми уйгурського і тибетського сепаратизму в недалекому майбутньому цивілізовано й мирно Пекіну нейтралізувати не вдасться. Прагнучи поліпшити свій міжнародний імідж, він може піти на деякі поступки, але навряд чи це буде більше, ніж звільнення з в’язниць звинувачених у державній зраді та сепаратизмі. Саме так було з Рабією Кадир у 2005 році. На системному ж рівні курс на "єдиний китайський народ" залишатиметься незмінним. Причому внутрішньодержавна асиміляція супроводжуватиметься й зовнішньою експансією в країни Центральної Азії, зокрема Казахстан, Киргизію та російський Далекий Схід.

Головним же нервом проблеми є люди та їхні долі, точніше недолі. Починаючи з 1950 року тибетці, уйгури і монголи зазнавали систематичних репресій. Їхню інтелігенцію або знищили, або вигнали з Батьківщини. На вівтар ілюзорної народної єдності були покладені життя сотень тисяч людей (а то й мільйонів, якщо спиратися на цифри, подані самими уйгурцями та тибетцями). У підсумку ні людей, ні єдності.

Етнічний склад населення КНР, основні етнічні групи
(загалом у країні 56 офіційно визнаних етнічних груп):


хань - 1230 млн; 91,96%

чжуани - 16,2 млн; 1,21%

маньчжури - 10,7 млн; 0,8%

хуейцзу - 9,8 млн; 0,73%

мяо (хмонги) - 8,9 млн; 0,66%

уйгури - 8,4 млн; 0,63%

туцзя - 8 млн; 0,6%

і - 7,8 млн; 0,58%

монголи - 5,8 млн; 0,43%

тибетці - 5,4 млн; 0,4%

Тибетський автономний район:

Площа: 1 228 400 кв. км (12,74% площі КНР)

Населення: 2 840 000 осіб (0,21% населення КНР)

Етнічний склад (на 2000 рік):

тибетці - 92,8%

ханьці - 6,1%

хуейці - 0,3%

Заворушення:

1987, 1987, 1989, 1991 роки - Лхаса

1993 рік - Шигадзе

2008 рік - Лхаса (ТАР), монастир Лабранг (провінція Ганьсу), Нгава (у провінції Сичуань)

Кількість загиблих
За даними Тибетського уряду у вигнанні, починаючи з 1950 року в районах розселення тибетців унаслідок голоду, репресій, насильства загинуло близько 1,2 млн корінних жителів. Офіційна влада Китаю цю цифру спростовує.

Уйгури

Сіньцзян-Уйгурський автономний район:

Площа: 1 660 001 кв. км (17,2% площі КНР)

Населення: 19 630 000 осіб (1,47% населення КНР)

Етнічний склад (на 2000 рік):

уйгури - 45%

ханьці - 41%

казахи - 7%

хуейці - 5%

Заворушення:

1995 рік - Хотан (530 км на схід від Кашгара)

1997 рік - Інін (390 км на захід від Урумчі, на кордоні з Казахстаном)

2008 рік - Хотан

2009 рік - Урумчі

Кількість загиблих
За весь час китайського правління у Східному Туркестані внаслідок голоду, репресій, радіоактивного забруднення та насильства загинуло, за різними даними, від 1 до 1,5 млн уйгурів.






Другие новости по теме:
Гинемо за метал Гинемо за метал
В ООН покладають великі надії на економіку Китаю В ООН покладають великі надії на економіку Китаю
Борис Адамов: кількість шкіл в області продовжує скорочуватись. Борис Адамов: кількість шкіл в області продовжує скорочуватись.
Борис Адамов: річний план по створенню нових робочих місць в області викона ... Борис Адамов: річний план по створенню нових робочих місць в області викона ...
Сергій Дергунов: в Донецькій області 26,5% збиткових підприємств. Сергій Дергунов: в Донецькій області 26,5% збиткових підприємств.
 
| |
 
 



Новости







Free counters!